«Освіта – найпотужніша зброя, аби змінити світ». Ці слова Нельсона Мандели повинні стати принципом і навіть дороговказом для кожного з нас. Бо тільки освічені громадяни можуть розвивати усі сфери життя країни, творити її майбутнє, гідно вшановувати її минуле.

Сьогодні, 1 вересня, мільйони юних українців, а разом з ними і їхні батьки, святкують День знань, відчиняючи для себе не лише двері школи, а й нові «сюрпризи» освітньої реформи в дії.

Нинішня влада взяла курс на всеохопне переформатування освітньої галузі. Чимало ініціатив, пов’язаних із реформою, є по-справжньому добрими, проте, за планами чиновників, експерименти в освіті триватимуть до 2029 року, а наразі на наших дітях та онуках просто перевірятимуть ефективність тих чи інших кроків. Сталі системні ж зміни, які могли б повністю перетворити українську освітню сферу повинні настати пізніше.

Згідно з реформою освіти передбачається, що школи отримають автономію з можливістю самостійно формувати освітні програми, навчальні плани і вибирати методики, вчителі будуть оголошувати оцінки лише дитині та її батькам, у початковій школі не оцінюватимуть знання з музики, образотворчого мистецтва, трудового навчання, каліграфії, але залишиться вимога до акуратності та розбірливості письма дитини. І ще низка пунктів, які мали би формувати особистість дорослого Громадянина України, а не обмежувати його в порівнянні з іншими своїми колегами…

Неоднозначне також рішення і про поділ навчального року на триместри – тепер діти відпочиватимуть ще більше – майже по тижню щомісяця. Думаю, що таке нововведення ще варто ретельно проаналізувати, адже забагато канікул не сприяють згуртованості та злагодженості дітей, а отже уповільнюють їхню соціалізацію.

Чимало запитань викликає також пункт, який стосується «оптимізації» шкіл у сільській місцевості, що передбачає закриття неефективних малокомплектних шкіл і створення опорних. Цей проект виключає один дуже важливий фактор – географічний. В Україні є більше десятка сіл, що опинилися в ізольованості від «цивілізованого» світу, а отже багато дітей можуть взагалі втрати доступ до освіти.

Варто визнати, що проект нового закону про освіту є своєрідним проривом, однак у ньому присутня низка «підводних каменів», які можуть загальмувати ухвалення рішення щодо освітньої реформи. Також багато рішень Міністерства освіти і науки України потрібно інтенсивно обговорювати, дослухаючись до педагогів та експертів, це безперечно сприятиме імплементації закону і новацій у освітній простір, а отже прискорюватиме усю реформу. Адже для всіє держави буде трагедією, якщо через затягування реформи чи недосконалі її нюанси, країна втратить ще одне покоління українців, які є нашим майбутнім.

Окрім того, не варто забувати про заробітні плати вчителів – тільки мотивовані працівники спроможні реально змінювати усю систему освіти.

Михайло Цимбалюк, ZAXID.NET, 1 вересня 2017 рік