«Тепер це смішно, що за твори можуть людину звільнити або ж заарештувати», – розповідав під час недавньої нашої зустрічі поет, політв’язень, дисидент, моральний авторитет для багатьох українців Ігор Калинець. Для нас його життя – це ніби книжка з історії української літератури, культури, державності, для нас – це слова, звернені у майбутнє, а для Ігоря Мироновича – це передовсім біль, страждання, туга за родиною та рідною землею…

Мав честь нині побувати у львівському музеї історії релігії на показі фільму «Невольнича муза», який розповідає про найскладніший період життя пана Ігоря – перебування у радянських концтаборах впродовж 1972-1981 років. Поет був запроторений до забайкальських катівень через те, що людині потрібно шанувати і возвеличувати – через любов до українського слова, бажання говорити правду і робити світ кращим… Радянський режим не зламав Ігоря Мироновича, а навпаки зробив його ще сильнішим духом і ще гострішим на перо. Впродовж усього життя надійною підтримкою пану Ігорю була його дружина – Ірина Калинець, вона і після смерті допомагає йому йти вперед, підкорювати нові вершини і надає віру. Ірину Онуфріївну знав особисто, вона часто підтримувала мене у складних ситуаціях своїм мудрим словом, вона зажди була з українцями, вірила у незалежну Україну!

…Переглядаючи кадри з фільму «Невольнича муза», будучи в одному залі з паном Ігорем, пишався з тим, що маю змогу жити в один час зі справжнім Героєм України, патріотом своєї держави, чоловіком, на якого рівняються і впевнений рівнятимуться прийдешні покоління.

Михайло Цимбалюк, голова “Батьківщини” на Львівщини, Фейсбук, 11 квітня 2018 року.