“Четверту владу” в Україні намагаються знищити… чи принаймні приручити.

Таке враження складається, коли аналізуєш події, які відбуваються у зв’язку з роздержавленням комунальних ЗМІ, переходом на цифрове телебачення та створенням суспільного мовлення. Усе це веде до прямої загрози – втрати впливу засобів масової інформації в суспільстві, нівеляції журналістських цінностей та демократичних свобод. Хоча, переконаний, що зміни в цих сферах необхідні.

Українська влада загралася у проведення реформ і намагається отримати прихильність українців не якістю змін, а їх кількістю. Коли можновладці беруться реформувати кілька десятків сфер суспільного життя, усі недопрацювання та прогалини проявляються надто разюче, а у випадку зі ЗМІ так звані реформи – це створення загрози для інформаційної безпеки цієї держави.

Нещодавно, перебуваючи у гірському місті Сколе Львівської області, спілкувався з місцевими журналістами, і вони актуалізували величезну проблему переходу державних і комунальних ЗМІ до незалежності. Адже, згідно із законодавством, до 31 грудня цього року всі видання повинні остаточно розпрощатися з владними співзасновниками. Тим самим законодавці поставили під величезний ризик збереження друкованого слова в невеликих містечках та селищах. Найбільші випробування для редакторів таких видань ще попереду, адже вести видавничу справу без допомоги органів місцевої влади вкрай важко.

Навіть зараз ми можемо бути свідками, як загальнообласні друковані ЗМІ ледь зводять кінці з кінцями на тлі постійного здорожчання газетного паперу, послуг “Укрпошти” щодо розповсюдження тощо. Не лише мешканці гірських районів, а й решти населених пунктів позбавлені інформації органів обласної або центральної влади – інформаційний простір в підсумку просякнутий пропагандою, а не правдивими повідомленнями.

У районних центрах ситуація ще складніша, оскільки тиражі газет подекуди не перевищують і двох тисяч примірників. Але вагомість цих мізерних тиражів насправді є величезною, адже кожен випуск газети – це традиція певного краю, це інформація про своїх земляків, їхні здобутки, це історія друкованого слова, яка тягнеться не один десяток років.

Наразі у країні реформувалася менше ніж третина видань, і я розумію непоспішність редакторів державних та комунальних медіа, адже йти в невідомість у нашій країні не кожен наважиться.

Але, не беручи до уваги всі загрози, чиновники таки терміново хочуть позбавити українців доступу до медіа. Так, президент України Петро Порошенко дав доручення якомога швидше перейти від аналогового до цифрового телебачення. Тим самим рішенням більшість українців позбавляються безкоштовного та доступного українського телебачення, а відтак вплив російських медіа посилиться, особливо на прикордонній території з країною-агресором.

Україна й так програє інформаційну війну з Росією і продовжує здавати свої позиції. На жаль, складається враження, що Міністерство інформаційної політики замість реального розвитку українського медійного простору зосередило свою роботу виключно на створенні “ботоферм” для роботи в соціальних мережах. Це означає, що основним завданням влади є прославляння самих себе, а не створення сприятливих умов для доступу громадян України до об’єктивної інформації.

Нині в українському медіа-просторі дійсно відбувається хаос. Державне телебачення по всій країні перетворюють на суспільне… Методи, якими цей процес відбувається, не завжди виправдані. Адже лише на ТРК “Львів” за півроку були позбавлені роботи майже 300 осіб, а теперішнє інформаційне наповнення каналу не завжди може зацікавити українського телеглядача, тим більше, щоб за нього ще й платити з власної кишені. У результаті сотні тисяч мешканців області вже позбавлені доступу до оперативної інформації про ключові події регіону, тобто про те, що більше впливає на їхню долю, аніж справи в Києві, Брюсселі чи Нью-Йорку…

Хто володіє інформацією – той володіє світом. І вочевидь, нинішня влада не хоче, щоб цей світ належав звичайним українцям, позбавляючи всіх нас можливостей адекватно й об’єктивно оцінювати суспільно-політичні процеси.

Джерело: “ГОРДОН”