У 2014 році Стець оцінив загальний бюджет свого міністерства у 4 млн грн на рік. Але у 2019-му ця сума зросла у 136 разів. При тому ж штаті!

 

На тлі інших подій та передвиборчої кампанії ця новина пройшла майже непоміченою. І дарма. Адже це вперше за декілька років створене за ініціативи нині вже колишнього президента Петра Порошенка ще у 2014-му і вже тоді жорстко розкритиковане як суспільством, так і міжнародними організаціями Міністерство інформаційної політики, більше знане як МінСтець, прозвітувало про свої витрати.

Цифри вражають уяву, беручи до уваги, як те, що згадане міністерство – це лише 29 штатних одиниць із місячним фондом зарплати у 69 тисяч 183 гривні, так і факт, що на етапі його створення, у грудні 2014-го, сам Юрій Стець оцінив загальний бюджет свого відомства лише у 4 млн грн на рік. Так от: у 2019-му ця сума (при тому ж штаті!) зросла у 136 разів – до понад 545 млн грн!

Так, із 2017 року Міністерство інформаційної політики за бюджетною програмою «Здійснення заходів у сфері захисту національного інформаційного простору» витратило 401 млн грн, ідеться у звітах Державного казначейства.

При цьому, як зазначають експерти, якщо у 2017 році на захист інформаційного простору, коли вперше для Мінінформполітики введена в бюджеті відповідна стаття, було витрачено 33,6 млн грн, то минулого року аналогічні витрати зросли більше ніж у 10 разів – до 358 млн грн.

І хоча цього року обороти збавили – за цією статтею за пів року встигли «витратити» лише  9 млн грн, проте загалом до кінця цього року в міністерстві планують «списати» на неї 100 млн грн, а загальні витрати Мінінформполітики сягнуть майже 546 млн грн!

Поза сумнівом: протистояння гібридній війні Кремля на інформаційному полі – питання не менш важливе, ніж модернізація армії. Але якщо з’ясувати, як Міністерство інформаційної політики України розпоряджалося коштами за цим напрямом, будете шоковані. І не дивно, бо гроші пішли на презентацію брендбука України в Португалії та Китаї…

Поки кабмінівці їздили за кордон, то всередині країни Медведчук став медіамагнатом і скуповує популярні українські телеканали, звісно що впливаючи на політику редакцій, змінюючи вектор у бік країни-агресора.

Серед інших «цікавих» пунктів витрат Мінстеця – «проведення обговорення питання інформаційної безпеки на міжнародному рівні, а також створення бази навчальних матеріалів із медіаграмотності, у прикордонних містах організовані фестивалі та виставки, перегляди патріотичних фільмів».

Вибачте, а де ж тут бодай слово про протистояння гібридній війні? Тій війні, у якій усі ми останнім часом відчуваємо явний провал? І за який мав би хтось понести відповідальність!

Де результати витрачених аналогом вигаданого Джорджем Орвеллом «Міністерства правди»? 400 млн грн, що удесятеро (!) перевищує суму, витрачену державою за той же період на захист прав людини? І, перш ніж назвати відповідальних за інформаційну кризу у державі, де інформпростір окупували українофоби, придбавши «112-й», «Інтер», NewsOne, ZIK і менші телеканали, нагадаю, що за інформацією BBC, нині окремі міністерства інформації мають лише Пакистан, Індія та Республіка Замбія!

Головним завдання міністерства, згідно з положенням, є «забезпечення інформаційного суверенітету України, зокрема з питань поширення суспільно важливої інформації в Україні та за її межами». Весь перший рік існування міністерство шукало межі своїх повноважень і займалося всім підряд – від розміщення у Києві соціальної реклами «Крим – це Україна» до розвезення українським військовим на передовій і жителям Донбасу газет «Україна єдина».

Одним із перших кроків Юрія Стеця на посаді стало створення «інформаційних військ України» – мережі «інтернет-активістів», які за вказівкою аналітиків міністерства отримували би «інформаційні завдання» і розповсюджували інформацію в мережі.

Скептики охрестили завербованих в «інформаційні війська» користувачів «порохоботами». Не в останню чергу тому, що ці «війська» зареєстровані за адресою: вулиця Банкова, 11, у Києві. Адже це адреса Адміністрації Президента.

По завершенні першого року на чолі МІП Стець оприлюднив звіт про здійснену роботу і заявив, що невдовзі подасть заяву про відставку… Чому цього не сталося – відповіді, думаю, зайві…

P.S. Виконавча директорка Інституту масової інформації Оксана Романюк нині, як і на момент створення МінСтеця, переконана, що міністерство інформаційної політики Україні не потрібне, а з його окремими функціями впоралися би й існуючі підрозділи інших міністерств і відомств.

Гордон