Зараз ми маємо дві найголовніші проблеми формування прожиткового мінімуму, перша з яких стосується їхнього формування.

Необхідно констатувати, що, на жаль, у порушенні Конституції України та Закону України «Про прожитковий мінімум» законами про державний бюджет затверджуються розміри прожиткових мінімумів у значно менших розмірах проти розмірів, визначених за методологією.

Правова основа для встановлення, затвердження та застосування прожиткового мінімуму в Україні визначена Законом України „Про прожитковий мінімум”. Так, статтею 1 Закону передбачено, що розмір прожиткового мінімуму визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення (для дітей віком до 6 років, дітей віком від 6 до 18 років, працездатних осіб, осіб, які втратили працездатність), виходячи з наборів продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального наборів послуг, схвалених науково-громадською експертизою та затверджених постановою Кабінету Міністрів України.

Відповідно до статті 4 Закону розмір прожиткового мінімуму затверджується в Законі України про державний бюджет на відповідний рік. Реалізація цієї норми забезпечує врахування величини прожиткового мінімуму у розрахунках відповідних показників та обсягів витрат Державного бюджету України.

Так, наприклад, у січні 2019 року фактичний розмір прожиткового мінімуму для пенсіонерів та осіб з інвалідністю, а відповідно і мінімальної пенсії за віком складав 2910 грн., а законом про державний бюджет затверджено лише 1497 грн. або 51,5% до фактичного розміру за методологією.

За прогнозними розрахунками фактичний розмір прожиткового мінімуму для пенсіонерів та осіб з інвалідністю, а відповідно і мінімальної пенсії за віком, складе у середньому за 2020 рік 3283 грн., а законом про державний бюджет затверджено лише 1680 грн., що складе лише 51,2 %, що менше проти січня 2019 року. А це вдвічі менше рівня абсолютної бідності за критеріями ООН.

Внаслідок цього пенсіонерам та особам з інвалідністю виплачуються занижені розміри пенсій, що є аморальним та несправедливим явищем соціальної політики в нашій країні.

Для дітей та працездатних осіб, також затверджуються занижені розміри прожиткових мінімумів проти розмірів за методологією, внаслідок чого виплачуються занижені розміри державної допомоги та мінімальної заробітної плати.

Друга проблема, яка стосується формування прожиткових мінімумів.
Відповідно до чинного законодавства Урядом за участю сторін соціального діалогу затверджуються набори продуктів харчування, набори непродовольчих товарів і набори послуг, набори медичних препаратів для встановлення прожиткового мінімуму.

Уряд постановою від 11 жовтня 2016 року №780 затвердив набори продуктів харчування, набори непродовольчих товарів і набори послуг, набори медичних препаратів для встановлення прожиткових мінімумів. Окружний адміністративний суд м. Києва 25 квітня 2018 року прийняв рішення визнати протиправною та не чинною постанову Кабінету Міністрів України дану постанову, яка прийнята у порушення статті 3 Закону України «Прожитковий мінімум».

Виникає запитання, чому з квітня 2018 року Кабінет Міністрів України не забезпечив прийняття нової постанови відповідно до чинного законодавства.

А тому очевидно, що українці логічно запитують у прем’єр-міністра України, міністра соціальної політики – як же визначили розміри прожиткових мінімумів на 2020 рік, коли немає затверджених натуральних наборів.

Оскільки немає постанови Уряду за погодженням із профспілками та роботодавцями щодо натуральних наборів для визначення прожиткових мінімумів, то причетні до цього повинні бути притягнуті до відповідальності.