Я добре пам’ятаю червень 1996 року. А особливо ніч проти 28 червня. Саме тоді народні депутати ухвалили Конституцію України – Закон, який закріпив основи незалежної держави, став для українців символом захисту їхніх прав, втілив державотворчі прагнення нації і подарував надію на омріяну соціальну та правову справедливість.
З того часу минули роки. І сьогодні, напевне, одне із головних питань, яке турбує правників і політиків – чи ідеальною є українська Конституція? Відповіді на це, здавалось би, просте питання – різні й цілком обґрунтовані.
Хтось скаже, що так. Ці 14 розділів, ухвалені у 1996, містять усе необхідне для якісного функціонування держави і життя громадян. Хтось навпаки критикує головний Документ держави. Хтось продовжує аналізувати і порівнювати наш Основний Закон з іншими конституціями світу.
Але переконаний, що передовсім нам потрібно усвідомити ключовий факт – Конституція – це наша гарантія, фундамент, на якому і відбуваються усі подальші державотворчі процеси. І це наша Конституція.
Так, вона не найстаріша в світі, бо найстарішою є Закон Сан-Марино. І не найлаконічніша, бо найменшою є Конституція США. Але це той Закон, який дає нам широкі права і можливість їх обстоювати. За потреби закони можна змінювати, але ними не можна нехтувати!
А тому у цей день наголошую, звертаючись до кожного, та особливо – до політиків: закони не можна переступати. Бо переступивши закони своєї землі, ти переступаєш через громадян і державу. А цього пробачити не можна.
Шануймо закони, знаймо свої права і творімо правову державу разом, бо тільки так ми переможемо. Вітаю усіх зі святом!
