Ви таке точно бачили. Як старенька бабуся купує одне яйце чи 50 грамів ковбаси – і на касі складає копійки та одногривневі купюри, щоб розплатитися.
Дивитися на це щемливо, боляче і страшно. Принизливо страшно. Ви думаєте: дякувати Богу, наших батьків це ніколи не торкнеться, адже у них є ми на допомогу.
І ви закриваєте очі на те, скільки самотніх старих людей важать собі один почорнілий банан з полиці «півціни»…
Це те, про що я думаю з учорашнього вечора, побачивши цей сюжет про благодійну акцію «заплати за бабусю». Подивіться його і ви. Дізнаєтеся, з якою вдячністю літні люди приймають пропозицію оплатити продукти в супермаркеті від чужих людей. Дізнаєтеся, що є така сумна статистика, за якою 70% крадіжок в великих продовольчих магазинах припадає на пенсіонерів, і їх навіть не карають, бо крадуть мізер, щоб просто не померти з голоду… ХХІ століття, Україна, Європа…
Пенсії, рівень життя – це НАЙПЕРШЕ, що треба сьогодні зробити новій владі. Зробити негайно і невідкладно.
Але і ми з вами можемо допомагати, поки в країні не навели порядок. Це в наших силах – кожен раз, коли ми бачимо стареньку людину на касі, оплатити їй бодай щось. Повірте, це те добро, яке повернеться.
Я вірю, що нас – тих, хто хоче допомогти – багато. І я хочу подякувати тим, хто вчора організував таку акцію в 35 містах і селах, і тим, хто допомагає самотнім пенсіонерам постійно і непомітно. Ви чудові!
