Є таке відоме українське прислів’я – «Один день рік годує». Воно радше про аграрну політику та сільське господарство: один день добре попрацював навесні – і цілу зиму не голодний.

Але сьогодні я би хотіла вжити ці слова щодо 24 серпня. Бо є в історії України такі дні, які визначають наше майбутнє навіть не на один рік, а на десятиліття, або ж і на віки. Це саме такий день. Він єднає націю, дає нам привід пишатися країною, дарує сили та натхнення на боротьбу й успіх.

Так, наша незалежність здобувається досі. Кров’ю наших героїв, тяжкою працею, нервами, мозолями цілого народу. Від того вона ще більш цінна.

Тому нам потрібен парад на День незалежності. Бо не всі речі у житті вимірюються раціональними величинами. Нам потрібна хода наших воїнів і ветеранів Хрещатиком. Нам потрібні сльози гордості і вдячності. Нам потрібна радість наших дітей у святкових вишитих сорочках.

Нам потрібна наша рука на серці під час виконання державного гімну. Потрібні єдність, честь, слава і сила… Та сила, що вустами нації навіки стверджує: «Слава Україні!»

Сьогодні ж, в очікуванні свята, пропоную згадати як розвивалися події 28 років тому. Події тих буремних днів – 19-24 серпня 1991-го. Події, що призвели до ствердження української незалежності.

НЕЗАЛЕЖНІСТЬ. ОНЛАЙН