Лише після низки скандалів на загальноєвропейському рівні, які виникли через заборону виїзду заробітчан на сезонні роботи в інші країни, в Кабінеті міністрів України наприкінці минулого тижня нібито таки змінили гнів на милість.

Й віцепрем’єр-міністр із європейської і євроатлантичної інтеграції Вадим Пристайко повідомив, що уряд не буде чинити перепон для виїзду своїх громадян, «хоча хотів би, щоб ці люди працювали в Україні, хоч і не змогли б отримувати платню європейського рівня». Водночас урядовці висувають цілу низку вимог для того, щоб такий виїзд дозволити.

Жодної конкретики з вуст чиновників насправді не пролунало, відбулося хіба мляве послаблення позиції і то тільки на словах. Ще минулого тижня Кабмін не дозволяв вилетіти чартерному рейсу із заробітчанами з Києва до Лондона. Очікують наших співгромадян працедавці з Німеччини, Польщі, Нідерландів, але українців закрили у власній країні і наразі нам ніяк не пояснюють, який алгоритм перетину кордону буде застосовуватися у майбутньому. У цьому контексті взагалі незрозуміло, які законні підстави має уряд вирішувати – куди і на яких умовах мають їхати українські заробітчани.

Насправді зараз не існує документів, які додатково обмежували виїзд заробітчан, є лише факт такого обмеження. В умовах, коли на період карантину в Україні обмежено авіасполучення, кожен чартер, що вилітає території нашої держави, має отримати на це спеціальний дозвіл. Дозвіл кожному чартерові видає спеціальна робоча група при Кабміні.

Тобто попри відсутність формальної заборони на виїзд, українці не мають можливості вилетіти чартерними рейсами, які організовують іноземні роботодавці — бо уряд цього не дозволяє.

В Україну під час карантину повернулося близько 2 мільйонів заробітчан, і їх хочуть залишити на Батьківщині, створивши нові робочі місця та доступне кредитування бізнесу. Гарно це звучить лише на словах, бо наразі чіткої реалізації таких ініціатив ми не маємо.

Насправді українська влада мала би розуміти, що заробітчани – це основа української економіки. Так, 2019 року українські мігранти і діаспора за кордоном перерахували в Україну близько 13 мільярдів доларів, за даними Нацбанку, і майже 16 мільярдів – за даними Світового Банку, а це приблизно 10% ВВП України.

Економісти порахували, що це навіть у 10 разів більше, ніж ми отримали від іноземних інвесторів. Крім того, це дійсно живі гроші в твердій валюті, які надходять в Україну, адже те, що ми отримуємо від інвесторів — часто або обладнання, або реінвестований дохід, який вони отримали в Україні.

Складається враження, що влада створює перешкоди для заробітчан навмисне. Водночас сенс подібної політики зрозуміти складно, адже в Україні цим людям банально немає роботи, а в умовах економічної кризи безробіття в країні буде тільки рости.

Ймовірно, чиновники класифікують українських заробітчан як «надзвичайно кваліфіковану, навчену у Європі робочу силу, яка має високу продуктивність, технологічну професійну підготовку», тому це люди, які напевно, були б дуже корисними для розвитку економіки всередині країни та їх очевидно потрібно зберегти.

Дуже схоже, що Кабмін намагається знайти якісь інструменти, щоб фактично заборонити українцям виїжджати на заробітки за кордон, а потім оголосити про створення 500 тисяч нових робочих місць з мінімальною зарплатою.

Насправді Україна в найближчій перспективі не зможе скоротити економічне відставання від сусідів й економічне становище в країні погіршитися більше, ніж в інших країнах. Таким чином, уряд буде намагатися силою не випускати громадян за кордон, що призведе до великого соціального напруження і може обернутися відставкою уряду.

Тим більше варто розуміти, що не всі заробітчани знову знайдуть роботу у Європі, а тому українська влада мала би вже напрацьовувати конкретну стратегію виходу країни з карантину задля недопущення суттєвої економічної та соціальної кризи.

Важливо, щоб кожен заробітчанин відчував себе потрібний своїй країні, аби за кордоном ними опікувалися консульства (у Польщі крім автоматичного продовження дозвільних документів, частина українців може розраховувати й на допомогу від польської держави), а влада робила все можливе, аби по-справжньому заохочувати своїх громадян повертатися в Україну, пропонуючи належну роботу і конкурентну зарплату.