Приємно, гортаючи стрічки новин у соцмережах, спостерігати як сьогодні багато моїх друзів виставляють світлини свого перебування у горах – тим більше нині є на це вагома причина – Міжнародний день гір. Але все ж таки хочу закцентувати увагу на українських Карпатах і важливості їхнього збереження разом з подальшим розвитком.
Без сумніву основним аспектом політики підтримки розвитку українських Карпат є створення окремого механізму фінансування проєктів розвитку гірських територій на державному рівні.
Так, певним позитивним зрушенням в цьому напрямі стало затвердження постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2019 року № 880 Державної програми розвитку регіону українських Карпат на 2020-2022 роки. Проте не все так просто і легко, як зазначається у програмі. Перший рік вона пропрацювала без жодної копійки… Оскільки у Держбюджеті на 2020 рік не було статті, яка б передбачала фінансування реалізації Державної програми розвитку регіону українських Карпат.
Тим більше всупереч указам Президента України «Про розвиток регіону українських Карпат» та «Про невідкладні заходи щодо забезпечення економічного зростання, стимулювання розвитку регіонів та запобігання корупції» Кабмін просто проігнорував вимогу передбачити фінансові ресурси для розвитку гірських територій.
Ситуація, що склалася, фактично свідчить про те, що цьогоріч прийнята програма функціонує лише номінально, адже не підтверджена жодним фінансовим ресурсом. А отже, існує ризик того, що замість очікуваних реальних розвиткових проєктів гірські території отримають лише обіцянки. Подібне нас очікує і в наступному 2021 році – принаймні зараз кошти на цю програму у Держбюджеті не передбачено…
Зокрема, у розробці Концепції розвитку гірських територій українських Карпат використовували найкращий європейський досвід – Австрії, Словенії, Франції, Швеції, Італії, Іспанії.
Її основними напрямами мали стати розвиток традиційних і найбільш перспективних для регіону лісового та сільського господарства; забезпечення екологічної безпеки в регіоні, відновлення лісів та оптимізації структури ландшафтів; збереження історико-культурної спадщини; підвищення транспортної та інформаційної доступності тощо. Одним із першочергових заходів в рамках майбутньої Державної програми мало стати розроблення схеми планування гірських територій українських Карпат.
Із розвитком гірських районів тісно пов’язана й проблема відновлення карпатських лісів. Карпати – це біль, який наше покоління не вибачить владі. Дороги знищили, немає противопаводкової системи, системи лісовідтворення, і через те гірські території майже не розвиваються.
Варто акцентувати увагу на тому, що життя громадян в гірських населених пунктах суттєво відрізняється від життя на рівнинних територіях країни. Особливості гірських територій позначаються і на рівні забезпеченості соціальною інфраструктурою, розвиток якої стримується природними факторами. Віддаленість гірських населених пунктів та низька якість дорожньої інфраструктури зумовлює особливості розміщення та функціонування закладів освіти, охорони здоров’я та культури.
Якщо в горах закривають лікарню, то все ж необхідно залишити у селі амбулаторію чи передбачити окремого сімейного лікаря. Щодо навчальних закладів – варто пам’ятати, що діти долають десятки кілометрів у горах, аби потрапити до школи, а відтак на цьому особливо має концентруватися увага нинішніх чиновників.
Тому в Міжнародний день гір варто насамперед акцентувати увагу на їхніх проблемах, шукати шляхи їх вирішення і робити усе можливе, аби в майбутньому наші покоління також мали де відпочивати і гордитися своїми горами…
