Напередодні завершення шкільного навчального року самбірські журналісти поспілкувалися із головою Самбірської міської партійної організації ВО «Батьківщина», депутаткою міської ради та директоркою середньої школи №10 м. Самбора Любов’ю Мосійчук.

Любове Миколаївно, Ви не перший раз є депутаткою Самбірської міської ради. Чим різнились каденції і що характерно для нинішньої?

– Депутатом обрана вчетверте. Зрозуміло, що відрізняється перша каденція від теперішньої: 2006 рік і 2021 – різні вимоги, потреби і площина діяльності. Сьогоднішнє і тодішнє фінансування складно порівнювати. Безперечно, за наявності коштів легше дбати про розвиток інфраструктури, благоустрій та інші потреби міста.

Чи важко бути директоркою і депутаткою?

– Нелегко, проте ти в курсі всіх подій. Школа ж – невід’ємна частина міста. Бачиш, на що скеровуються кошти. Інколи здається, що можна було б більше використати їх саме на свій заклад освіти, однак розумієш, що їх потребують й інші школи та дитячі садочки. Депутати – зріз суспільства, вони є його віддзеркаленням. Яким би він не був різношерстим, до нього слід прислухатися. Та все ж варто зазначити, що теперішня каденція – найспокійніша з усіх. Принаймні, зараз.

Добре, що міська влада знаходить порозуміння з обласним керівництвом, спільно вдається вирішувати нагальні проблеми міста. Результат очевидний – реконструюється стадіон ім. Лева Броварського; упорядковано вулицю Коновальця, розпочато ремонт Промислової. Це дуже важливо: є дорога – є життя. Депутатський корпус – представники різних партій, професій, переконань, уподобань, але у важливих для міста питаннях виступають однодумцями; з іншого боку, істина народжується через полярність думок.

– У чому був складним навчальний рік і чи було виправданим дистанційне навчання?

– Якщо брати до уваги збереження здоров’я учасників освітнього процесу, то перехід на дистанційне навчання – виправданий крок. Багато дітей могли бути носіями ковідної інфекції. У школі на ковід, виходячи з офіційних даних санепідемслужби, захворіло 8 вчителів. Вважаю – це відносно небагато. Повідомлень від батьків про захворювання дітей не надходило, хоча деякі учні перебували на самоізоляції, якщо хворіли батьки. Значною є роль школи у забезпеченні соціалізації дітей. Ніщо не може замінити живого спілкування. Якщо раніше хворіли на грип, то заклади закривались на карантин, і освітній процес, по суті, завмирав. Навчання завдяки різним платформам усе-таки не переривалось, але не завжди було якісним.

У квітні у Львівській області розпочався проєкт «Moodle – це просто», у якому наша школа бере активну участь, оскільки  це – зручна платформа для дистанційного навчання, яка має і електронні журнали, і електронні щоденники, а головне – гарантує безпеку контенту та є безплатною. У червні 10 педагогів школи пройдуть курси підвищення кваліфікації на базі Львівської політехніки, а потім навчать усіх учителів використовувати Moodle, і уже з 1 вересня, маємо надію, у школі буде можливість для якісної організації дистанційного та змішаного навчання. Та все ж слід врахувати, що ні школярі, ні вчителі не можуть безперервно проводити 6 годин за комп’ютером. Діє санітарний регламент, якого слід дотримуватися. У той же час підручників ніхто не скасовував.

Цьогоріч не буде державної підсумкової атестації (ДПА). Як до цього ставитеся?

– На мій погляд, виправданою з часів незалежності України є лише одна реформа – запровадження зовнішнього незалежного оцінювання (ЗНО). Інші реформи, зокрема прокуратури, поліції, медицини – провальні. А щодо ДПА, то це лише зайвий стрес, особливо для учнів 4 класу. Що ж стосується підсумкового оцінювання, то треба розмежовувати 2 різні поняття: ЗНО і ДПА. ЗНО – це вступ у вищі навчальні заклади, а ДПА – підсумок знань і навичок, здобутих у школі, тому ДПА не повинно проводитися у формі ЗНО, бо не всі планують вступати у виші. З числа наших випускників 80 відсотків цьогоріч планує вступати у ВНЗ.

Слід зазначити, що без базових знань, які дає школа, навіть репетитору за рік не підготувати випускника до вступу. Це говорить про важливість місії загальноосвітніх закладів, у тому числі й нашого, де діти вчаться усіх рівнів: початкового, середнього. Незважаючи на це, школа має чим гордитися: за минулий рік за результатами ЗНО наша школа – на 11 місці в Україні з фізики і на 50 – з хімії.

– Що змінилося у вашій роботі як керівника у звязку з ковідом?

– Нічого. Щодня була на роботі. Робили дрібні ремонтні роботи, готуючись до наступного навчального року; постійно комунікувала з учителями. Окремі з них приходили до школи та працювали на шкільній техніці, проводячи дистанційно уроки.

– Як ставитеся до освітньої реформи і що з 2024 року школи будуть поділені на початкові
(1-4 класи) – перший ступінь; середні (5-9 класи) – другий ступінь та ліцеї (10-12) класи? Передбачається, що ліцеї будуть професійного та академічного спрямування, а всі школи отримають статус гімназій.

– Зміни завжди потрібні, але вони мають бути на покращення чогось. Спершу всі захопилися концепцією Нової української школи, та вчителі, проаналізувавши, дійшли висновку: нічого кардинально нового внесено не було. Замало змінити колір парт, надати, причому частково, закуплену через систему ProZorro не завжди якісну медійну техніку… Недосконалою є і запропонована подальша освітня реформа. Вже зараз в неї вносять зміни. Вони потрібні, але під них має бути відповідна матеріальна база. Наразі є лише гасла. Невипрадано, коли великі кошти вкладаються в розвиток шкіл у малих населених пунктах, а не в ті, де навчається понад 800 учнів.

Безперечно, жителі сільських населених пунктів повинні здобувати якісні знання, тому доречно спершу полагодити дороги до їхніх населених пунктів, придбати шкільні автобуси і дітей довозити в опорні школи з високим рівнем матеріального забезпечення. Сьогодні батьки обирають ті заклади, де їхнім дітям надаються якісні послуги.

У нашій школі – 806 учнів, а це по три класи. Навчаються діти з різних мікрорайонів міста і навіть сіл: Біскович, Ралівки. Деякі батьки навіть винаймають квартири, щоб діти здобували освіту в нас.

На жаль, і сьогодні школа не може обійтися без допомоги батьків. Та хочу зазначити, що зі свого боку п’ять років поспіль беремо участь у мікропроєктах. Стали переможцем у конкурсі, відповідно до якого втілюватиметься проєкт капітального ремонту приміщень (санвузлів) вартістю майже пів мільйона гривень, у якому передбачається співфінансування з обласного бюджету, міського і внесок громади, який має становити 93 тис 798 гривень. Крім того, подали заявку на участь у програмі «Спроможна школа для кращих результатів». Вартість проєкту становитиме 3 мільйони гривень. Завдяки його впровадженню вдасться встановити шатровий дах на частині школи та здійснити гідроізоляційні роботи.

Хочу також зазначити, що минулого року наша школа єдиною із шкіл Самбора отримала субвенцію на сучасне обладнання для їдальні (харчоблоку), яке частково вже встановлено та функціонує. Наступним етапом буде встановлення пароконвектомату для приготування здорової та корисної їжі.

Незважаючи на корективи, які вносить ковідна інфекція, навчальний рік закінчуємо з гарним настроєм: школа має 37 випускників, з яких два – претенденти на медалі (золоту та срібну). Цьогоріч – це хлопці. Більшість випускників мають намір стати програмістами та військовими, у тому числі двоє дівчат готуються до вступу у військові заклади.

Підготовку до 1 класу проходять 83 дітей. Завершити навчальний процес плануємо 5 червня. Однак, у якій формі – ще невідомо. Та все ж логічне завершення мусить бути. Хотілося б, аби цьогоріч були і випускні вечори. А як все вийде – покаже час.

Відтак, зичу усім найперше здоров’я, оптимізму та, дивлячиь на дітей, розуміти – маємо майбутнє.

Марія ПУКІЙ, Самбірська газета.