У червні 1941 року, коли Україна переходила від рук одних окупантів до інших, на нашій землі червоний терор збирав кроваві жнива. Відступаючи, більшовицький режим ховав сліди своїх злочинів і знищував своїх жертв без суду та слідства з нечуваною жорстокістю.

Так було і з в’язнями Підбузької тюрми. 26 червня 1941 року 20 ув’язнених із Підбужа було вивезено в поле між Урожем та Нагуєвичах, їх заставили вийти і стати в два ряди, а потім пролунали постріли…

Чотирьом вдалося врятуватися, серед них Іван Чапля з Нагуєвич. Саме він дасть згодом свідчення про цю трагічну подію. Жах приймає, коли слухаєш про ці страшні часи – тут не тільки стріляли в невинних людей, а й добивали їх чоботами, багнетами, лопатами, розсікали животи в навіть… вирізали серце.

У неділю, 27 червня, у селі Нагуєвичі Дрогобицького району духовенство та представники громадськості і влади вшанували пам’ять 16 невинних жертв комунобільшевицького терору, які тут загинули. Всі вони – наші краяни, в тому числі мої земляки із Старого Кропивника. Серед загиблих -директори шкіл, голови сільрад, просвітяни.

Окупанти знищували цвіт нашої нації, вони вбивали активних людей, людей розумової праці, людей, які мали авторитет у своїй громаді…

Спогадами про часи лихоліття поділився сучасник цих подій, уродженець села Сторона, станичний Самбірської станиці Братства ОУН- УПА Микола Петрущак, який попри поважний вік (92-ий рік) має світлий розум, добру пам’ять і незламний, загартований дух.

В спільній молитві пом’янули жертв комунобільшевицького режиму. Нехай в мирі спочивають їхні душі, а пам’ять про них буде вічна…