Нині в Україні згадуємо одну з багатьох пам’ятних і трагічних сторінок історії нашої держави – 75-ту річницю примусових депортацій українців з українських етнічних земель Лемківщини, Надсяння, Холмщини та Підляшшя.

На жаль, особливість тоталітарних режимів полягає в тому, що для них не існує поняття цінності людського життя. Долі людей, родин і цілих народів – це лише матеріал для їхніх злочинів проти людства. Примусове вивезення родин на чужі необжиті землі або з метою використання дармової праці в 40-х роках минулого століття стало звичною практикою.

Так робили німецькі фашисти, так робила радянська влада, так само чинять і зараз спадкоємці нацистів – рашисти. На росії вже повідомили, що «евакуювали» на свою територію понад мільйон українців. Ми добре розуміємо, що мають на увазі під словом «евакуювали», коли прості мешканці Луганської, Донецької, Харківської областей, тікаючи від війни, просто не знали куди їх насправді везуть…

Операція «Вісла» розпочалася о 4 годині ранку 28 квітня і тривала до серпня 1947 року. Проводила її спеціальна оперативна група, яка не знала до людей ні жалю, ні співчуття. Тоді було переселено 150 тисяч українців – під дулами автоматів їх змусили залишити рідну землю, свої села і домівки, в яких жили вони і їхні предки упродовж віків.