У дорослому віці шкільні роки прийнято згадувати як один із найкращих періодів у житті. Це час, коли усе безтурботно, але водночас відповідально.

Бо від дзвінка до дзвінка ти набираєшся знань і досвіду, які відкривають вікно у майбутнє, допомагають обрати професію, зрозуміти складний, але цікавий світ. І саме в дорослому віці ми розуміємо, що не вміли по-справжньому цінувати цей час. А головне – не вміли цінувати людей навколо.

Я люблю жовтень не лише за красу за вікном. А й за свята, які приносить цей місяць. Зокрема, професійне свято вчителів, яке в Україні відзначають у першу неділю жовтня. Хтось каже, що це традиція радянська і від неї варто відмовлятися.

Та я поспішаю не погодитися, бо ми занадто мало дякуємо вчителям у щоденній рутині. Тож кількість сказаних теплих слів цього дня хоч якось виправляють це.

Вчительська праця важка і неоціненна. Саме вчителі закладають у наші душі головне – зерна добра, а голову наповнюють знаннями. Вчительська турбота оберігає від помилок, а поради допомагають встояти під натиском проблем.

В Україні вчителям платять мало. Дуже мало. Ця професія фінансово невиправдана. І через це в країні залишається все менше і менше справжніх Вчителів. Тож завдання влади змінити це! Аби важка щоденна праця вчителя була гідно винагороджена. Тому, вірю, що цей парламент зможе змінити ситуацію на краще.

Дорогі вчителі, дякуємо Вам за терпіння і розум, за настанови і спокій. Нехай учні та їхні батьки будуть вдячними, а закладене в душі добро вертається сторицею.

Даруймо вчителям не тільки квіти, а й слова вдячності. І не лише цього дня. А завжди!