Для України – особливе свято, оскільки вся наша культура, вся наша історія, наш дух і воля так чи інакше пов’язані з землею. З боротьбою на ній і за неї.

Ми – аграрна цивілізація! Адже саме селу й селянам ми вдячні за те, що збереглися, як народ і держава, не втратили нашої віри, надій і сподівань.

Саме в селянських скринях і хатах збереглася Україна в найтяжчі історичні часи – наші вишиванки і пісні, казки і мова, всі ті елементи, які формують основу цілої нації. Там зберігся національний характер України, наш норов, наша сила, наша честь.

Сьогодні на селі не святкові дні і не святкові настрої. Закон, ухвалений нещодавно монобільшістю, посягнув на недоторканий стратегічний пріоритет України – право людини працювати на власній землі.

Ви й без мене знаєте, що це величезна помилка, наслідки якої будуть непоправними. Але я обіцяю: будемо боротися! Разом з вами. Не здамося і не відступимо. Не дамо нікому панувати на українській землі, крім нас самих.

Я від усього серця дякую вам за вашу важку, часто невдячну працю. Я пишаюся вами і обіцяю боротися за ваші віковічні права, за гідне і щасливе життя в українському селі.