«Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави», – це 14 стаття Конституції України.

І на превеликий жаль, цього тижня владна монобільшість поставила під сумнів ці слова, ухваливши Законопроект у першому читанні щодо відкриття продажу нашої української цінності – землі.

Нині, в День працівників сільського господарства, особливо розумієш ту важливість роботи кожного фермера і який внесок вони роблять у розбудову українського села.

Але мушу констатувати той факт, що з відкриттям ринку землі вже наступного року цей день святкуватимуть лише власники великих агрохолдингів та іноземні корпорації, які вже налаштовані от-от придбати наші території. Не задля розвитку сільського господарства країни, а лише заради власного збагачення.

Україна має 42 мільйони гектарів сільськогосподарської землі – це 72% території України. Земля – не товар! Її не можна виробити, її кількість обмежена і не відновлюється. Так, на території України зосереджено чверть усіх запасів чорнозему на планеті. Чорноземні ґрунти при правильній обробці дають найбільшу кількість врожаю.

Недарма ж під час Другої Світової війни німецькі солдати навіть вивозили наш чорнозем поїздами! То чому ж зараз так бездумно ми готові просто продати наші землі? Невже все це лише через те, щоб отримати черговий транш від Міжнародного валютного фонду?

Насправді ж держава Україна має робити все для того, щоб допомогти українським фермерам стати на ноги, бути конкурентоздатними, а не постійно «вставляти палиці в колеса».

Формула успіху українського села – це підтримка фермерства, малого та середнього сільгоспвиробництва. А для цього просто необхідно навести лад у земельних кадастрах, банківській сфері та страховому ринку.

… Дякую кожному фермеру, працівнику сільського господарства за ту важку цілодобову працю. Вірю, що разом ми зможемо зберегти українське село і забезпечити гідне життя в ньому!