26 квітня – день аварії на Чорнобильській атомній електростанції. День, який розламав історію сучасної цивілізації надвоє – на «до Чорнобиля» й «після».

Вже 34 роки минуло відтоді, а Чорнобиль досі актуальний для нас. Досі нам болить, досі пам’ятаємо. Та й як не пам’ятати… Адже сьогодні під Чорнобилем знову палає вогонь – горять ліси, гине природа. І дим горілих дерев Рудого лісу доходить аж до Києва.

Знову, як і три десятиліття тому, там працюють наші героїчні пожежники. Вони зупиняють біду, рятують екологію, працюючи в надважких умовах. Низький уклін і велика вдячність їм за це.

Вчені кажуть, що необхідно триста років для очищення зони радіаційного ураження. Я дуже вірю, що нам достатньо і оцих тридцяти чотирьох років, які минули з дня аварії, аби змінити своє ставлення до екологічних проблем, зрозуміти, що світ, у якому ми живемо, на диво ламкий і потребує нашого захисту. Ми відповідальні за нього!

Згадаємо у цей день всіх, хто доклався до ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС! Подякуємо їм. І давайте бодай на мить замислимося про роль кожної людини, про нашу особисту місію збереження чистого світу та довкілля.