Ще у жовтні минулого року, напередодні місцевих виборів, президент України Володимир Зеленський закликав українців взяти участь в опитуванні і відповісти на п’ять «важливих» для кожного питань. Одне з них стосувалося легалізації медичного канабісу. Так, за попередніми даними, схвально відповіли на це питання близько 65% респондентів, але офіційного оприлюднення результатів цього голосування так і не відбулося.

Згодом у парламенті зареєстрували Законопроект щодо легалізації медичного канабісу – це вже другий, бо ще навесні у ВРУ був внесений подібний проект Закону від депутатів з «монобільшості». Мета єдина – легалізація медичного канабісу.

Без перебільшення це викликало величезний резонанс у суспільстві. Так, церква також не залишилася осторонь. Предстоятель Православної Церкви України митрополит Київський і всієї України Епіфаній заявив, що легалізація канабісу в Україні можлива лише у випадку вживання його у медичних цілях, на користь здоров’ю людини.

Зі свого боку міністр охорони здоров’я Максим Степанов позитивно ставиться до легалізації марихуани для цілей медицини, але за певних умов. Він хоче бути впевненим у тому, що в Україні діятиме чіткий механізм контролю за продажем нарковмісного препарату.

Ідея легалізації медичного канабісу ніби і не є цілком поганою і має під собою якісне підґрунтя, але також вона несе численні виклики і загрози, на які ми як суспільство поки не можемо дати гідної відповіді.

У медицині канабіс легальний у понад 40 країнах світу. Серед них Австралія, 29 штатів США, Канада, Ізраїль і низка країн Євросоюзу. Повна легалізація марихуани, на щастя, поки у світовій практиці не настільки популярна. У 2017 році Уругвай став першою країною, яка дозволила оборот і використання канабісу. Правда, із певними обмеженнями – продаж здійснюється в спеціалізованих аптеках під контролем держави в розмірі не більше ніж 10 грамів одному покупцеві раз на тиждень. До того ж покупцям необхідно зареєструватися, вказавши паспортні дані, а також залишивши відбитки пальців. Восени позаминулого року у Великобританії легалізували медичний канабіс. Але ціни на нього залишаються високими, і для багатьох пацієнтів він досі є недоступним.

В Україні ж потрібно налагодити відповідну роботу органів, які здійснюватимуть контроль, аби речовини застосовувалися за призначенням. Окрім того, має бути створена єдина база даних, яка міститиме всю інформацію про поширення і вживання відповідних препаратів та багато іншого. У перспективі має бути баланс між забороною, контролем й розумним доступом. Через боротьбу зі зловживанням не мають потерпати ні в чому не винні люди. Тобто регуляторна політика повинна виходити із заборонної.

Варто пам’ятати, що легалізація – це не вільний обіг, а радше встановлення правил. Мова йде лише про тих, кому це потрібно. Зрештою заради справедливості варто наголосити, що канабіс, дозволений для лікування в Україні – для того, щоб лікувати хворих канабісом в нашій країні не потрібні додаткові закони.

Не хочеться вірити, що така ініціатива – це чергове лобіювання інтересів певних фармацевтичних компаній, які наживаються на здоров’ї та житті українців. Тим більше, якщо це вказівка із-за кордону і є частиною зовнішнього контролю над нашою країною – після відкриття ринку землі, легалізації грального бізнесу залишається питання узаконення медичного канабісу.

Чи не є це бува таким короткотерміновим завданням щодо знищення генофонду української нації – замість вирощування пшениці – ростиме марихуана, замість роботи будинку культури працюватиме бар з гральними автоматами…

Резонанс