Згідно зі статтею 8 Конституції України в нашій країні визнається і діє принцип верховенства права. Цей Законодавчий акт має найвищу юридичну силу, відповідно закони та інші нормативно-правові акти ухвалюються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина гарантується безпосередньо на підставі Конституції. Інший пункт Конституції – стаття 21- стверджує те, що усі люди є вільними і рівними у своїй гідності та правах і вони невідчужні і непорушні.

Але своїм рішенням Верховна Рада України почала процес нівелювання свобод і прав, гарантованих конституцією, порушивши власне засадничий принцип – принцип рівності. Так, у проголосованих Верховною Радою України законах «Про Вищу раду правосуддя» та «Про судоустрій і статус суддів» є низка норм, які порушують принцип рівності перед Законом членів Вищої ради правосуддя.

Вища рада правосуддя має стати ключовим органом у судовій системі в Україні, де ухвалюються остаточні рішення щодо призначення судді на посаду, притягнення до відповідальності, звільнення, відсторонення, надання дозволу на затримання та арешт суддів.

ВРП також опікується питаннями відправлення судді у відставку та дотримання ним етичних норм. 14 липня цього року Верховна рада ухвалила в цілому Закон щодо порядку обрання на посади членів Вищої ради правосуддя та діяльності дисциплінарних інспекторів ВРП.

Цей закон визначає порядок утворення та діяльності Етичної ради. Своєю чергою, створення Етичної ради покликане прискіпливо відбирати членів ВРП, щоб унеможливити ручну діяльність органу та перезапустити його.

У вересні Рада суддів України не змогла обрати кандидатів до Етичної ради та, відповідно, дати старт новому етапу судової реформи. І тут відповідно (очікувано) втрутилися з Офісу Президента, мовляв там не допустять блокування головної реформи країни, а «кожна незаконна дія, спрямована на блокування судової реформи, отримає негайну оцінку і відсіч».

Закон України №5068 «Про внесення змін до деяких законів України щодо порядку обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя», який, до речі, повернуто парламенту з підписом Президента має дуже багато суперечливих положень та прогалин, які можуть затягнути процес реформування ВРП на роки, а то й зовсім звести цю реформу нанівець.  Результатом цього можуть стати звинувачення керівництва держави в провалі судової реформи –  як з боку політичних опонентів, так і зі сторони наших закордонних партнерів.

Аналіз положень Закону про реформу ВРП дає підстави стверджувати, що викладений у ньому «силовий метод» реформування не спрацює в повній мірі. Якщо зорієнтуватися на європейському досвіді реформування ВРП, то цей метод дозволить його змінити набагато швидше за терміни, аніж це передбачає вже проголосований Закон і основне – без надмірних зусиль.

Погоджуюся з експертами, що одним із інструментів забезпечення незалежності членів Вищої ради правосуддя повинне стати їхнє право на відставку. Таке право є у всіх органах системи правосуддя – судах всіх інстанції та в Конституційному Суді України.

…Складається враження, що реформа суддівської системи в Україні спущена на гальма. І наразі неприродним є зволікання із реформою суддів, адже воно веде до краху країни та усіх намагань зробити життя українців кращим. Феміда повинна бути справедливою, у нас же, на превеликий жаль, сліпота суддівського корпусу є правилом роботи великої частини судів різних інстанцій.

Джерело