Нині важливою складовою державної політики України, крім оборонної сфери, – є соціальна політика.

Слід враховувати, що зараз у державі майже 8 мільйонів українців внутрішньо переміщених у межах країни і ще майже 5 мільйонів були вимушені виїхати закордон. Важливо, щоб про них не забувала Україна.

На жаль, соціальна політика втратила свою вертикаль, де в територіальних громадах недостатньо соціальних працівників, бо вони утримуються за гроші місцевої громади. Важливо, щоб держава, гарантуючи надання соціальних послуг, виділяла під це матеріальний ресурс, бо передаючи повноваження на місця не передали туди грошей.

Не варто ігнорувати й те, що ті військові, які повертаються з фронту потребують соціальної реабілітації. Мінсоцполітики наразі утримує вісім таких центрів, але є намагання перевести ці Центри на госпрозрахунок, а це відповідно втрата централізованого фінансування і ненадання належних послуг тим Громадянам, які ціною власного здоров’я захищають територію нашої держави.

Ми маємо нарешті почути – а що ж таке насправді «прожитковий мінімум» і як можна вижити за мінімальну пенсію у сумі 2 200 гривень при такому високому рівні інфляції. Очікуємо, що нарешті Уряд повідомить реальний прожитковий мінімум і приведе у відповідність до нього всі соціальні виплати.

Ми чекаємо від Кабміну конкретних відповідей на конкретні запитання, які нам щодня задають звичайні українці.