У Рівненській області нині, 20 липня, сталася аварія на заводі «РівнеАзот». В результаті чого над територією підприємства піднялася яскрава помаранчева хмара. За інформацією надзвичайників, там відбувся разовий викид нітрозних газів в незначній кількості.

Не з картинок з Інтернету знаю про це підприємство, адже досить часто бував на ньому, коли впродовж 2002-2004 років працював на Рівненщині.

Така надзвичайна ситуація – результат безконтрольної передачі підприємств з Радянського Союзу незалежній Україні, які зараз здебільшого потребують повної модернізації та залучення інвестицій.

Поряд з тим така аварія – питання часу через загальну бездіяльність вертикалі владної верхівки, зокрема Кабінету Міністрів України та конкретно очільника Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, який за понад рік часу лише посилив позиції свого бізнесу у державних тендерах.

А проблема «РівнеАзоту» – комплексна. Більшість рівненських стоків прямує на очисні споруди «Рівнеазоту». У радянські часи такою була стратегія розвитку хімічної промисловості й соціальної інфраструктури. Адже і Черкаси, і Сєверодонецьк, і окупована Горлівка, де є потужні хімпідприємства, міцно прив’язані до них очисною трубою.

Вирішити проблему навколо цього підприємства просили у владних кабінетах вже давно – руки до цього не дійшли й не доходять і зараз. А бездіяльність керівництва профільного екологічного міністерства вже яскраво сигналізує про проблему у менеджерському підході вирішення реальних проблем. Маю надію, що вибух на «РівнеАзот» стане повчальним уроком для «монобільшості» і «на Банковій» у Києві щодо ефективності міністерського складу Кабміну.

Важливо, щоб зараз правоохоронці притягнули винних до відповідальності, бо часу для усунення проблем було дійсно достатньо.