1 липня під час засідання Верховної Ради України більшість проголосувала у другому читанні проект Закону щодо врегулювання трудових прав під час воєнного стану (№7251). Законодавча ініціатива досить складна через величезну кількість норм, які не прописані в нормативних актах, але вкрай необхідні.

Тому команда ВО «Батьківщина» під час голосування утрималася і наполягала на суттєвому доопрацюванні цього документу, не поспішаючи, оскільки його сумнівні положення також працюватимуть і після закінчення воєнного стану.

Окрім того, у проголосованому ВРУ всупереч висновку Головного юридичного управління викреслено право наших воїнів отримувати середню зарплату за місцем своєї цивільної роботи (згідно зі статтею 119 Кодексу Законів про працю).

Законопроектом передбачені норми, які порушують статтю 22 Конституції України, якою передбачено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Закрема, наприклад, законопроектом передбачено:

Виключити статтю 81 Кодексу законів про працю: «Право на щорічну відпустку у разі переведення на інше місце роботи за бажанням працівників, переведених на роботу з одного підприємства, установи, організації на інше підприємство, в установу, організацію, які не використали за попереднім місцем роботи повністю або частково щорічну основну відпустку і не одержали за неї грошової компенсації, щорічна відпустка повної тривалості надається до настання шестимісячного терміну безперервної роботи після переведення.

Якщо працівник, переведений на роботу на інше підприємство, в установу, організацію, повністю або частково не використав щорічні основну та додаткові відпустки і не одержав за них грошову компенсацію, то до стажу роботи, що дає право на щорічні основну та додаткові відпустки, зараховується час, за який він не використав ці відпустки за попереднім місцем роботи».

Виключити таку норму статті 83 Кодексу законів про працю:«У разі переведення працівника на роботу на інше підприємство, в установу, організацію грошова компенсація за не використані ним дні щорічних відпусток за його бажанням повинна бути перерахована на рахунок підприємства».

Замінити чинну норму статті 115 Кодексу законів про працю та статті 21 Закону України «Про відпустки» «Заробітна плата працівникам за весь час щорічної відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до початку відпустки» нормою у такій редакції «Заробітна плата працівникам за весь час відпустки виплачується до початку відпустки, якщо інше не передбачено законодавством, трудовим або колективним договором».

Виключити чину норму із статті 9 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» у такій редакції: «2. Працівники, які мають дітей (крім випадків,визначених статтею 8 цього Закону), у період дії воєнного стану можуть залучатися за їхньою згодою до нічних і надурочних робіт, робіт у вихідні, святкові і неробочі дні, направлятися у відрядження».