Народний депутат України Михайло Цимбалюк привітав тернополян із Днем міста
«Місто, де квіти і зорі
Зводять кохання мости,
Де став є, що схожий на море…
Тернопіль – це ти!
Тернопіль, Тернопіль, Тернопіль –
Вартий пісень і поем.
Тернопіль, Тернопіль, Тернопіль –
Казка, в якій ми живем».
Як влучно про рідне місто сказав автор вірша пісні «Наш Тернопіль» поет Сергій Сірий – воно КАЗКОВЕ! З роками, з віком назавжди відходить у вічність богема, аура, шляхетна вишукана галицька інтелігенція, багатолітнє красиве лице міста… Недожили… Недотворили… Недолюбили… Недокохали…
Нині хочу сказати кілька добрих слів про своїх легендарних друзів-тернополян, які повертаються до мене у спогадах, віршах, піснях, картинах, книжках…
«Тернополю ми не зрадили ніде й ніколи!», – визнавало славетне подружжя Стецьків – Віри і Дмитра. Мистецвознавчині і художника-філософа від Бога! «Навіть не уявляю собі, якби народилася не у своєму рідному Тернополі, а деінде?», – стверджувала архівіста номер один Любомира Бойцун, яка подарувала нам і нашим нащадкам унікальну історичну правду «Тернопіль у плині літ».
«Тернопіль міг би обійтися без мене, але я без Тернополя не уявляв собі свого життя!”, – резюмував найулюбленіший і найпопулярніший тернопільський журналіст Володимир Сушкевич. Де б я не був, куди б не закидала доля, на моєму робочому столі, поруч з Біблією, Законами і державними нормативними актами, завжди була і буде книга Володимира Леоновича «Листи до друга» з дарчим підписом. Цитую її час від часу не лише пишучій братії, розповідаю про неї як про Книгу Життя своїм колегам і підлеглим. Перечитав сам декілька разів, але повертаюся до неї знову і знову. Присвяти рідному містові, написані Сушкевичем, не зміг бодай повторити хтось з вітчизняних журналістів і маю сумнів чи хтось зможе хоч наблизитися у довершеності і філігранності висвітлення цих простих життєвих тем. У тому й цінність Сушкевича. І його неповторність.
«Любов виникає з любові; коли хочу, щоб мене любили, я сам перший люблю», — сказав великий Сковорода. Я теж дуже люблю рідний Тернопіль. Він справді фантастично гарний, казковий! Чого тільки варта його перлина — став! Тернопіль надихає поетів, які присвячують йому все нові й нові твори-освідчення у любові. І хай так буде й надалі… Саме тут доречно згадати слова нашого незабутнього Михайла Левицького, чи не найкращого поета краю за всю його історію, самобутнього перекладача, талановитого художника, засновника і голови першої в Україні крайової організації Народного Руху:
… Бо у тому світі
Серед буднів, свят і суєти
Є один закон в людей і в квітів —
Де ростем, там мусимо цвісти!
Як геніально в кількох рядках сказано те, що стало моїм життєвим кредо, щоденним і щохвилинним заповітом. Михайлові вдалося вкласти в нього долю, життя, Материнські молитви, Батьківський поріг і нашу найдорожчу Батьківщину! Ні до Левицького, ні після нього, краще ніхто не сказав. Через 20 років (дав би Бог нам усім дожити!) Тернополю сповниться 500 років. А нині — всього лиш 480… Поспішаймо робити добро!
І не забуваймо: «Де ростем, там мусимо цвісти!»
